Шановні батьки, завдання для учнів з інклюзивною формою навчання розміщено на сторінці  "Інклюзивна освіта" мого блогу.

https://quizizz.com/admin/quiz/5c34528f803da1001a48e942

Як навчити дітей розповідати

Як навчити дітей розповідати

Багато дітей не можуть чітко і правильно сформулювати свою думку, опи­сати подію, висловити свої емоції. Тому важливо з раннього віку розвивати зв'язне мовлення дитини — спонукати її спілкуватися, розповідати про поба­чене, ділитися своїми враженнями.

Педагоги та психологи пропонують такі поради щодо того, як навчити дітей розповідати:

• Долучайте малюка до розповідання казки. 
• Проговорюйте речення не до кінця і дайте дитині змогу закінчити думку, доповнивши речення одним чи кількома словами.
• Розпочинайте переказування із невеликих за обсягом текстів із про­стим сюжетом, наприклад, казок.
• Допомагайте розповідати, ставлячи уточнювальні запитання.
• Не квапте дитину, дайте їй змогу подумати, що вона хоче сказати, пригадати й відтак висловитися.
• Переглядайте разом мультфільми, відвідуйте лялькові вистави. Піс­ля перегляду обговорюйте сюжет, пропонуйте сину чи доньці описати пер­сонажів — їхню зовнішність, характер. Навчайте виражати свої емоції, а для цього розповідайте про власні враження від пе­регляду.
• Використовуйте для мовленнєвої роботи з малечею сюжетні карти­ни до відомих їй літературних творів. Спочатку разом обговорюйте картину, а відтак попросіть самостійно розповісти про те, що на ній зображено, чи про окремий її фрагмент. Ефективним методом розвитку зв'язного мовлення є розповідання за серіями сюжетних картин на основі літературних творів (методика Алли Богуш, Наталії Г авриш)..
• Навчайте дитину вигадувати сюжетні розповіді, наприклад, про іграшки, персонажів відомих казок, мультфільмів тощо.
• Нагадуйте їй про певні події з її досвіду та пропонуйте розпові­сти про них.
• Стежте, щоб дитина говорила повними поширеними реченнями, і відповідно висловлюйтеся самі. Адже малюки копіюють мовлення до­рослих.

Корекційна робота. Дисграфія

Серед учнів, які вступають до першого класу, чимало дітей з різними відхиленнями в мовленнєвому розвитку, що перешкоджає формуванню їхньої повноцінної навчальної діяльності в контексті розви- вального навчання.

Батьки, вчителі початкових класів, а іноді й учителі-логопеди насамперед звертають увагу на несформованість звуковимови у дітей і свої зусилля спрямовують саме на корекцію вад звукової сторони мовлення. А пізніше виявляють «другий недолік» — дисграфію і дис- лексію.

Щоб уникнути подібних помилок, потрібно під час обстеження аналізувати мовленнєві порушення дітей з позиції системної будови мовленнєвої діяльності, враховуючи принцип розвитку.

Розлади писемного мовлення (дисграфія) становлять значну частку серед інших мовленнєвих порушень. Найчастіше зустрічаємо їх у дітей із загальним недорозвиненням мовлення різного ступеня, а також у дітей з фонетико-фонематичними відхиленнями.

У більшості таких дітей порушена також і пізнавальна діяльність: спостережливість, увага, пам’ять, мислення, аналіз, синтез.

На сучасному етапі за несформованістю певних операцій процесу писемного мовлвння виділяють такі види дисграфій:

1) артикуляційно-акустична;

2) на ґрунті порушення фонемного розрізнення (диференціації фонем);

3) на ґрунті порушення мовленнєвого аналізу і синтезу;

4) аграматична;

5) оптична.

Характерними ознаками для всіх видів дисграфії є стійкі й повторювальні помилки в процесі писемного мовлення, а саме:

• перекручення і заміна букв (парних за артикуляційно-акустичною подібністю, подібних за графічним зображенням, звучанням або вимовою);
• перекручення звуко-складової структури слова;
• порушення єдності написання слів у реченні (кількох слів разом або слово, написане частинами);
• аграматичні помилки, які пов’язані з недорозвитком граматичної будови мовлення.

Досвід роботи переконує, що найчастіше зустрічаємо змішані види дисграфій.

Роботу над подоланням недоліків письма слід спрямовувати на активізацію функцій різних аналізаторів (мовно-слухового, мовно-рухового, зорового, тактильних відчуттів тощо).

У результаті різних вправ у корі головного мозку замикаються тимчасові зв’язки, що пов’язані з виділенням подразника, на якому утворюється рефлекс. Таким чином, здійснюється аналітико- синтетична діяльність, яка комплексно впливає на корекцію недоліків писемного мовлення.

Корекційну роботу над розрізненням кожної пари звуків за артикуляційно-акустичною подібністю, розрізненням звуків відповідно до їх звучання і вимови та букв, подібних за графічним зображенням, проводять у два етапи. Перший (підготовчий) етап корекції дисграфії— це робота над кожним окремим звуком (буквою), яку дитина замінює чи плутає.

Якщо в дітей наявні порушення звукової сторони мовлення, то попередньо слід сформувати правильну звуковимову або корекцію звукових і графічних вад у комплексі.

Послідовність роботи підготовчого періоду може бути такою:

• уточнення правильної вимови та звучання звука з опорою на зорове, слухове, тактильне сприймання, кінестетичне відчуття;
• виділення звука на фоні складу;
• визначення наявності й місця звука в слові:
• ^ на початку;
• ^ укінці;
• ^ у середині;
• визначення місця звука відносно інших (на якому місці: 1, 2, 3 і т. ін., після якого звука, перед яким чується певний звук у слові);
• визначення слова певним звуком у реченні, тексті;
• добір предметних малюнків, іграшок, у назві яких є відповідний звук, визначення місця його у слові.

На другому етапі проводять роботу над диференціацією слухової, артикуляційної, дотикової (тактильної) та графічної відмінностей пари звуків (букв).

Другий етап корекційної роботи над диференціацією звуків (букв), що їх плутає дитина, бажано проводити в тій самій послідовності, що й у підготовчому періоді. Але основна мета цього періоду — попарне зіставлення звуків (букв) і визначення їх відмінностей в артикуляції і слуховому сприйманні, тактильному відчутті, графічному зображенні тощо. Мовленнєвий і наочний матеріал слід добирати з парами звуків, щоб виробити тісний зв’язок між буквою і звуком. У процесі виконання всіх завдань (як на першому, так і на другому етапі) дитина, проговорюючи звук, має показати відповідну букву, і навпаки, спираючись на графічне зображення букви, чітко повторити відповідний звук.

Тенденція сучасного навчання полягає в спонуканні дітей до мовленнєво-розумової активності в різноманітних формах навчальної діяльності. Тому логопедичним заняттям бажано надавати такої форми, яка забезпечувала б корекцію мовленнєвого недорозвитку й розвиток уваги, пам´яті, логічного мислення, доказовості, різних форм контролю і самооцінки, тобто того, що складає основу формування активної мовленнєво-розумової діяльності й лінгвістичної орієнтації.

Вправи на розвиток фонематичного слуху, звуко-буквеного аналізу та синтезу слід проводити на всіх заняттях. Особливу увагу доцільно приділяти визначенню послідовності звуків у слові, їх місця відносно інших звуків, кількості складів тощо.

Значну частину вправ варто виконувати усно. Це дає змогу навчити дітей аналізувати свою працю або працю товариша, висловлювати власні міркування і робити висновки. Вправи спочатку опрацьовують колективно за допомоги логопеда, потім самостійно з наступною перевіркою та аналізом.

На логопедичних заняттях діти мають розуміти, навіщо вони виконують те чи інше завдання; слід навчити їх самостійно визначати тему занять і навчальну мету. Логопед постійно стимулює пізнавальну активність дітей запитаннями:

• Над якою темою будемо працювати сьогодні?
• Чому ви так думаєте?
• Для чого потрібна така вправа?
• Поясніть і доведіть доцільність її виконання.

У підсумковій частині заняття діти пригадують, над чим вони працювали, які вправи виконували, з якою метою, які труднощі зустрічали і чому і т. ін.

Удома учні виконують аналогічні завдання самостійно або за допомоги батьків. Під час наступного заняття слід провести взаємоперевірку домашніх завдань. Учні самостійно перевіряють роботу товариша, оцінюють її, висловлюючи свої мотиви, міркування.

Опрацьовуючи кожний звук (букву) окремо у розділі «Робота над приголосними звуками» (підрозділи:

• «Диференціація глухих і дзвінких приголосних у сильній позиції»,
• «Диференціація свистячих та шиплячих приголосних»,
• «Диференціація л-р »

під час підготовчого періоду, дидактичний матеріал на деякі звуки (букви) — [т, д, с, з, р, д] доцільно використовувати з попередніх підрозділів.

Якщо ж підготовка учнів дозволяє, то роботу над деякими звуками (буквами) у підготовчому періоді можна пропустити.

З учнями, які мають одночасно розлади читання і письма, роботу бажано проводити паралельно, у взаємозв’язку.

Під час занять слід широко використовувати:

• орфографічні словники;
• шкільні підручники;
• газети;
• журнали;
• дитячу художню літературу;
• предметні та сюжетні малюнки;
• іграшки

РОЛЬ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОМОВИ У ДІТЕЙ ТА РОЗВИТКУ ЇХ МОВЛЕННЯ В ЦІЛОМУ

Формування мовлення дітей дошкільного віку - одне з головних завдань виховання, бо оволодіння рідною мовою тісно пов'язане з розвитком мислення дитини, з пізнанням навколишнього світу. Довколишній світ входить в життя дітей поступово і спочатку малюк пізнає найближче оточення. З часом життєвий досвід дитини збагачується. Важливу роль у цьому відіграє щоденне спілкування з батьками, в процесі якого формується мовлення малюка. Саме воно сприяє перебудові психіки дитини, дозволяє їй сприймати явища більш свідомо. Тому так важливо турбуватися про своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу його чистоті і правильності.

Батьки - перші, хто забезпечує розвиток мовлення дитини. Вони повинні, насамперед, добре знати рівень розвитку малюка в цілому і мовлення зокрема. 

Для цього слід  з'ясувати:

 1. Чи вміє дитина узагальнювати предметний ряд та виділяти в ньому зайвий предмет, а також зайве слово з семантичного ряду.

 2. Чи засвоїв малюк граматичну будову мови (узгодження слів за відмінками, числівника з іменником; використання прийменників; утворення множини від однини; використання зменшувально-пестливих суфіксів).

 З. Стан фонематичного слуху (розрізнення звуків, схожих за артикуляцією, але різних за звучанням, наприклад: т - д, с - з, п - б).

 4. Рівень розвитку фразової та зв'язної мови; вміння виділяти і називати частини предмета, частини тіла живої істоти.

 5.Рівень розвитку психічних процесів: мислення, уваги, уяви, пам'яті. Дорослий ставить ці запитання собі, аби їх з'ясувати. З дитиною ж він грає, підібравши відповідний матеріал до кожного з цих питань. Батьки повинні знати, що недоліки звуковимови у ранньому віці (від 1,5 до 2,5 років) пояснюються недостатнім загальним розвитком дитини і не сформованістю її мовнорухового апарата.

Вже у 4-5 років порушення звуковимови вважається патологією. Більш розвинені діти починають самі помічати вади і нерідко дуже  хворобливо  переживають  це.   Вони  соромляться  говорити, уникають слів із звуками, які вимовляють неправильно. Недоліки мовлення позначаються і на психічному розвитку особистості. Такі діти, здебільшого, пасивні, нервові, зневірені у власних силах, неуважні, погано контактують з оточуючими. Батькам необхідно знати, що причинами порушень вимови і недостатнього розвитку фонематичного слуху є не тільки дефектна мова людей з оточення, а й перенесені в ранньому віці інфекційні хвороби,  хронічні пневмонії, хронічний тонзиліт,   аденоїди, захворювання вуха, яке приводить до зниження елементарного слуху, ураження мозку, викликані травмами. Порушення фонематичного сприймання приводить до того, що дитина не сприймає на слух близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки мови.

Через це її словник не поповнюється словами зі звуками, які дитині важко розрізняти, і починає відставати від норми. З цієї ж причини не формується правильно граматична будова мови. Все це разом приводить до загального недорозвитку мовлення, а це, в свою чергу, стане причиною порушення письма і читання.

Щоб слухомовні недоліки у дитини не закріплювалися і з віком не переходили у звичку говорити неправильно, їх необхідно своєчасно визначити і ліквідувати. Найбільшої ефективності ця робота набуває з дітьми дошкільного віку, тому що нервова система у них тільки формується, а умовні зв'язки в корі головного мозку досить швидко і легко перебудовуються.

Працюючи з дитиною вдома батьки повинні пам'ятати:

І. Ігри-заняття дають змогу досягти великих успіхів в усуненні мовних недоліків.

2.Заняття необхідно проводити протягом 20-30 хвилин.

3.Примушувати дитину не можна. Слід вибрати час, коли дошкільнику цікаво буде фати.

4.Необхідно чітко дотримуватися всіх рекомендацій логопеда.

ЯК РОЗВИВАТИ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ?

1.Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети які оточують.

2.Розмовляйте повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову. Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!

3.Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюючи їх.

4.Багато читайте малюку, вчіть переказувати, разом вивчайте вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками.

5.Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно літературної норми!

6.Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте, а потім виправте помилку.

7.Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Якщо Вас турбує мовлення вашої дитини будьте готові до наступних  питань,  які ви можете почути від логопеда:

1.Як відбувалась вагітність і пологи, чи не супроводжувались вони ускладненнями.

2.Як відбувався фізичний розвиток дитини у перший рік життя.

3.Як розвивалось мовлення дитини (гуління,  лепет, перші слова, фрази).

4.Чи не перенесла дитина якесь захворювання, травму.

5.Якими були умови її виховання, чи не спостерігались порушення мовлення у людей                 з близького оточення дитини,двомовність в сім’ї.

6.Що турбує батьків відносно мовлення дитини.

7.Чи усвідомлює дитина свою мовленнєву ваду і як реагує на неї.

8.Чи звертались раніше батьки до логопеда, якщо так, то коли, якими були результати.

Форми взаємодії з батьками:

·      Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.

·      Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.

·      Оформлення тематичних папок "Батькам майбутніх першокласників. Поради логопеда" в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.

·      Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з'ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.

·      "Домашні логопедичні зошити", які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв'язок між учасниками корекційного процесу.

Вікові особливості розвитку мовлення дитини

Вікові особливості розвитку мовлення дитини

Мова — невичерпне джерело розумового розвит­ку дитини, скарбниця всіх знань. К. Д. Ушинський образно назвав рідну мову народним педагогом, наставником і вихователем. Слово виховує, навчає й розвиває дитину. Під впли­вом мови вдосконалюються її почуття, сприй­мання, збагачуються знання про навколишній світ.

УСЕБІЧНИЙ РОЗВИТОК ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непо­коїть питання, як забезпечити повноцінний мовленнєвий роз­виток дитини .

Важлива роль у формуванні особистості ди­тини, зокрема розвитку її мови, належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля чує й вимовляє у колі рідних людей — матері, бать­ка, бабусі, дідуся. Однак дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературної мови лише в школі, і не приділяє належної уваги фор­муванню мовлення дітей у дошкільному віці. На­вчання ж мови починається не тоді, коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти.

Мова дорослих — взірець для наслідування. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед за­лежить від мови дорослих, які оточують її  з ран­нього дитинства.

 Мовлення батьків має бути орфографічно й граматично правильним. Дитина швидше навчиться говорити пра­вильно, коли чутиме навколо себе правильну, лі­тературну мову.

Отже, дорослі повинні прагнути до того, щоб забезпечити правильний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших місяців її жит­тя. Правильне мовлення допомагає малюку вста­новлювати контакти з іншими дітьми, вільно пе­редавати свої думки й побажання, сприяє успішному навчанню в школі. Дітей потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користувати­ся відповідною інтонацією, виховува­ти й загальну культуру мовлення: уміння слуха­ли звернену до них мову, дивитися в очі співроз­мовнику, не перебивати дорослих, не втручатися в їхню розмову.

 Не­достатньо розвинена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини.

        Шановні батьки!

Ви повинні орієнтувати­ся у вікових нормах розвитку всіх компонен­тів мовлення (звуковимови, лексики, грама­тики, фонематичних процесів), щоб вчасно до­помогти своїй дитині. Стежте, чи правильно і вчасно розвивається звукова сторона мовлен­ня у вашої дитини!

Вчасне не виправлення  мовлен­нєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі в сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій!  

                                Словник

Скільки слів повинна знати ваша дитина? Яку кількість слів може засвоїти людина? Чи є якісь межі, кількісні показники для кожного ві­кового етапу життя людини? Такі межі існують.

Словник кожної людини поділяється на пасив­ний і активний. Активний словник, охоплює сло­ва, які людина не тільки розуміє, а й повсякденно використовує. Кількість слів в активному словни­ку людини визначає багатство й культуру її мови. Пасивний словник — це слова, які людина розу­міє, але не завжди вживає. Пасивний словник за­вжди більший за активний.

Активний словник малюка постійно збільшу­ється, він становить:

•              до 1 року 6 місяців — 10—15 слів;

•              у кінці 2 року — 300 слів;

•              у кінці 3 року — 1 000 слів;

•              у 4 роки—2 500 слів;

•              у 5 років — 3 500 слів;

•              у 6 років — 4 000 слів;

•              у 7 років — 4 500 слів.

У дорослої людини словник нараховує 6-8 ти­сяч слів.

 Якісний склад словника в дітей різного віку неоднаковий. З усіх частин мови     в активному словнику дитини переважають іменники <(50 %), дієслова — 30 %.

Інші частини мови дитина вжи­ває рідко. Дитина в 5 років надзвичайно допит­лива, балакуча. Це сприяє швидкому збагаченню її активного словника: швидко засвоюються при­кметники, числівники та інші частини мови.

Активний словник дитини шостого року життя  наближається до словника дорослої лю­дини. Дитина вільно користується всіма части­нами мови, правильно називає предмети, явища, їхні ознаки та властивості.

Тому батьки повинні постійно поповнювати словник дитини новими словами, постійно уточ­нювати, пояснювати значення слів, активізувати пасивний словник, збагачувати дитя­чу мову образними народними виразами та словами літературної мови.

Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини шостого року життя

До кінця шостого року життя активний словник дитини становить від 2 500 до 3 000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними й точними. Вони самостійно складають розповідь, переказують казку, що свідчить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення — монологічним мовленням. У висловлюваннях ди­тини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). Ди­тина використовує слова, що позначають якість предметів, матеріал, з яких вони зроблені (паперо­вий літак, дерев’яний стіл). Дитина вживає сино­німи й антоніми, правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. У мовленні  з’являються присвійні при­кметники (собача лапа, заячі вуха),складні при­йменники (з-за, з-під). У цьому віці дитина вже оволодіває складовою структурою слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей уже правильно вимовляє шиплячі звуки [ш], [ж], [ч] та звуки [р], [рь]. Але в деяких дітей ще можуть спостерігатися заміни тих чи інших зву­ків або спотворення їх правильної вимови.

                 Вади мовлення в шестирічних дітей

  До п'яти  років у дітей закінчується процес оволодіння звуковою стороною мовлення. Мова в цілому стає чистішою та виразнішою.

Але часто спостерігаються порушення: заїкан­ня, неправильне вимовляння звуків, шепелявість.

Дефекти звуковимови обов’язково призводить до помилок у письмі.    Трапляється, що дитина вміє вимовляти пра­вильно ізольований звук (наприклад [ш]), але в словах пропускає його або замінює {шапка — сапка).

Інколи дитина не може вимовляти звуки [ш], [ж], [ч], [щ], [р], бо в неї «пришита під’язикова вуздечка», в’ялий язик і вона не може підняти його вгору.

Проблемою є і заїкання.

     Тому, шановні батьки, не перевантажуйте ді­тей у букварний період. Будьте терплячими, не нервуйте її не підганяйте дітей. Постійно стежте за правильністю мовлення дитини.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови

Дитина росте, й розвивається. Відповідно відбу­вається розвиток її мовлення. Основними структур­ними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Пам’ятайте, що кожна дитина — індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати певні відмін­ності. Одні діти у 4-5 років уже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших спостерігається порушення вимови більшості звуків. Пропоную вам таблицю, у якій наведено орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

Вік дитини	Звуки в мовленні
Від 1 до 2 років	А, О, Е, М, П, Б
Від 2 до 3 років	У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й
Від 3 до 4 років	С, З, Ц, Ш, Ж, Ч, Щ
Від  4 до 5 років	Л, Р